Іван Федоров – “друкар книжок перед тим небачених…”

ІМ’Я ІВАНА ФЕДОРОВА
ВАРТЕ НАЙЩИРІШОЇ ПОШАНИ –
ЦЕ ВЕЛИЧНИЙ І ПРЕКРАСНИЙ ОБРАЗ ЛЮДИНИ,
ЩО БЕЗ КРАЮ ВІДДАНА КУЛЬТУРНІЙ ПРАЦІ.

Зі шкільних років ми знаємо, хто такий Іван Федоров – це російський та український першодрукар. Він був всебічно освіченою людиною: блискучий технік-поліграфіст,

обдарований лінгвіст, менеджер-редактор своїх видань, публіцист та автор цікавих передмов та післямов. Федоров вважав, що талант дається від Бога, й основне завдання людини – у його реалізації. Про це він написав у післямові до львівського «Апостола». Це повчальна і пристрасна розповідь про те, як утілювати мрії; а якщо ж трапляються труднощі й невдачі – і за них варто дякувати Богу та не розчаровуватись. Іван Федоров на особистому прикладі розповів, яким тяжким був шлях до досягнення його мрії, як тяжко закладалися підвалини львівської друкарні: «Під час подорожі спіткало мене багато смутку і лиха, не тільки через довгий шлях, а й тому, що лютувала пошесть і утруднювала подорожування, – просто кажучи, все було погано і якнайгірше. І так завдяки людинолюбному промислу Божому прийшов я до богоспасенного міста, що називається Львів. І все, що на дорозі мене спіткало, я мав за ніщо, щоб лишень осягнути свого Христа. І все, що на цьому світі, до сну подібне і тіні, бо все минає, добро і зло зникає, як дим у повітрі. Як Апостол хвалиться горем! – бо горе спричиняє терпіння, терпіння – надію, а надія – не обмане! І тому любов запалала у моєму серці від Духа Святого, посланого мені. Коли я оселився у славетному місті Львові… і почав я говорити собі таку молитву..: і не відбери від уст моїх до кінця слово правди задля братів моїх і ближніх моїх. Почуй, Господи, мою молитву і благання моє вислухай… Визволи мене від пристрастей.
Життєвий шлях Івана Федорова – дороговказ реалізації талантів першодрукаря. Він сам збирав кошти поміж людей на книги.