17 жовтня 1936 року в Теліжинцях на Київщині народився автор “Балади про соняшник”, “Думи про вчителя” і “Чорнобильської Мадонни” український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч, борець за незалежність України у ХХ сторіччі Іван Драч.

«Поезія Івана Драча у 60-ті роки стала таким свіжим вітром, який пробудив інтерес у багатьох не тільки до української поезії й української літератури, а ширше – взагалі до всього українського. Тоді поезія захоплювала уми багатьох людей. То був час, коли лише у метафорі можна було щось висловити, якимись натяками, щось таке, що не можна було висловити ніде. Іван Драч це дуже добре робив.

Свій перший вірш Іван Драч опублікував у Тетіївській районній газеті ще 15-річним хлопцем, а перший серйозний його твір — “феєрична трагедія у двох частинах „Ніж у сонці”. Іван Драч — автор 13 збірок поезії, кілька його творів покладено на музику: вірші Поля Елюара, Гарсія Лорки, Назима Хікмета. У 1964—1974 роках працював на кіностудії Довженка — саме тоді написав сценарії до фільмів, які ввійшли до скарбниці українського кінематографа: “Криниця для спраглих” (1965), “Камінний хрест” (1968), “Іду до тебе” (1971), “Пропала грамота” (1972).

Серед нагород поета — Шевченківська премія (1976, за збірку “Корінь і крона”), Державна премія срср (1983, за перекладену збірку “Зелена брама”). Його двічі номінували на Нобелівську премію з літератури (1967, 2018). Мав звання Герой України (2006). «Незвичність форми, складність поетичної мови Драча направду видаються коштовним камінням, яке не дає простувати поетичною стежкою абияк, а привертає увагу до буденних явищ, зупиняє, аби краще їх роздивитися. Деякі ж із його віршів сьогодні видаються щонайменше пророцтвом…