Світові тендеції розвитку середньої загальної освіти характеризуються переходом від традиційної репродуктивної моделі школи до розвиваючої конструктивної моделі, орієнтованої на результат. Обновилася функція школи: не тільки навчання і виховання, але і соціалізація школяра, формування життєвої компетентності, розвиток соціальний значимих якостей особистості.

Мета освіти – формування особистості, яка буде здатна отримувати глибокі знання, професійні навички, вільно орієнтуватися, самореалізовуватися, саморозвиватися і самостійно приймати правильні, морально-відповідальні рішення в умовах мінливого світу.

Звідси ціль середньої школи: випускник школи – це полікультурна, інтелектуальна, фізично здорова особистість, яка володіє розвинутими почуттями, пізнавальними потребами і діяльнісними якостями, а саме, визначивши в них три пріоритетних якості – компетентність, комунікабельність, психологічну стійкість.

Одна з основних пріоритетних соціальних якостей особистості – компетентність.

По словнику Ожегова С.І. «компетентна – знаюча, обізнана, авторитета у певній області людина».

Складна компетентність, яка формує поняття життєвої компетентності, -це професійні навички, освіченість, ініціативність, громадськість, патріотизм, почуття власної гідності, впевненість у собі, відповідальність за прийняті рішення, повага до думки інших людей, взаємини, правові навички, навички поведінки, безпеки, досвід самореалізації, саморозвитку, адаптованість у сучасному світі.

Ключові компетентності як навички практичного вміння:

Вивчати:

• уміти витягати користь із досвіду;
• організовувати взаємозв’язок своїх знань і впорядковувати їх;
• організовувати свої власні прийоми вивчення;
• уміти вирішувати проблеми;
• самостійно займатися своїм навчанням.

Шукати:

• запитувати різні бази даних;
• опитувати оточення;
• консультуватися в експерта;
• одержувати інформацію;
• уміти працювати з документами та класифікувати їх.

Думати:

• організовувати взаємозв’язок минулих і дійсних подій;
• критично ставитись до того чи іншого аспекту розвитку нашого суспільства;
• уміти протистояти непевності та труднощам;
• займати позицію в дискусіях і виковувати свої власні думки;
• бачити важливість політичного й економічного оточення, в якому проходять навчання та робота;
• оцінювати соціальні звички, пов’язані зі здоров’ям, споживанням, а також із навколишнім середовищем;
• уміти оцінювати твори мистецтва й літератури.

Співробітничати:

• уміти співробітничати та працювати у групі;
• приймати рішення – улагоджувати розбіжності та конфлікти;
• уміти домовлятись;
• уміти розробляти та виконувати контракти.

Прийматися за справу:

• включатись у проект;
• нести відповідальність;
• входити до групи або колективу та робити свій внесок;
• доводити солідарність;
• уміти організовувати свою роботу;
• уміти користуватись обчислювальними та моделюючими приладами.

Адаптуватись:

• уміти використовувати нові технології інформації та комунікації;
• доводити гнучкість перед викликами швидких змін;
• показувати стійкість перед труднощами;
• уміти знаходити нові рішення.

Компетентісно-орієнтований зміст освіти полягає в організації навчання з обов’язковим акцентом на застосування програмної теорії на практиці. Для цього має бути відповідна кількість часу і спеціально підібрані вправи, задачі, проблеми на розрахунки чи відкриті задачі та експериментально-практичні завдання з обладнанням. Тільки так і виростає така якби вроджена компетентність у багатьох сегментах наукових знань, котра й веде від процесу освіти як такого до результату – освіченості.

Цінність такого формату освіти на порядки вища за традиційну схему: «прослухав/прочитав/подивився – відтворив». Інновації у сучасних умовах вже не замінити розмовами чи монографіями про науку чи про основи наук (школа), інновації – це лише та наука, яка весь час сама знаходиться нові сфери свого застосування/поширення чи підготовки нового знання. Дієвого. Все інше втрачає свою цінність, а дуже скоро взагалі не матиме жодної.