Власна писемність є важливою умовою формування кожної нації, ознакою самоідентифікації народу, що сприяє відчуттю його єдності. Писемність і мова дуже тісно пов’язані й піддаються взаємному впливу — наприклад, будь-яку мову неможливо вивчити досконало без письмових джерел.

Книги на рідній мові — ще одна перевага національної писемності, адже завдяки їм ми можемо отримати знання не лише про свій народ, а й про весь світ. Ніщо не здатне так розширити світогляд людини, як книги, що передають інформацію в сталому вигляді, без спотворення, як це неминуче буває з усними джерелами.

Раніше писемність мала ще й значення мистецтва — при погляді на старовинні слов’янські книги неможливо не помітити естетичну привабливість рукописного шрифту. На жаль, в сучасному житті каліграфії вже не приділяється стільки уваги, і письмо зводиться лише до утилітарного значення.

Слов’янська писемність дозволила вийти слов’янським народам на рівень, співставний з іншими великими народами світу, оскільки заклала основу грамоті, науці, культурі та народній мудрості, яка не втрачається з часом, а лише виходять на більш сучасний рівень.

Тому День слов’янської писемності й культури — подія, яка втілює в собі прагнення людей до збереженні мовних, культурних та духовних цінностей рідної нації.

В день пам’яті слов’янських просвітників варто більше дізнатися про життя й діяльність цих видатних людей.

Лише любов до власної історії, плекання та примноження спадщини свого народу є рушійною силою морального та духовного розвитку суспільства!